36-й чемпіонат світу з планерного спорту. 08.08-20.08.2021. Франція. Звіт -Частина I
36-й чемпіонат світу з планерного спорту, 08.08-20.08.2021, Франція, аеродром Монлюсон-Гере (Montluçon-Guéret)
Класи планерів: клубний, стандартний, 15-метровий.
Частина І Частина ІІ Частина ІІI
Для участі в чемпіонаті від України було заявлено 3 учасники:
Михайло Гриценко, клубний клас планерів, Янтар-ст.3, 89.
Олег Ржондковський, клубний клас планерів, Discus, 762
Михайло Кругляков, 15-метровий клас планерів, DG 400, BU.
Виїхали з Михайлом з Бузової 31.07.21 о 7:15. Вирішили їхати Варшавкою, до Ягодину. Ви пам'ятаєте, що найголовнішим було тоді? Звісно, епідемія Covid-19. Довідки про вакцинацію, тести під час перетину кордону, які країни у жовтій зоні (тільки за тиждень до змагань Україну перевели до помаранчевої зони). Ось що займало всі думки перед поїздкою. У Сарнах ми мали отримати довідки про зроблені напередодні тести, які діяли 72 години. Не дивно, що поспіхом Михайло не перевірив наявність ключа для складання Янтаря (вічна проблема: хтось узяв, але не повернув на місце). Після кількох дзвінків все ж домовилися, що ключ візьме у своєму клубі М. Кругляков. Це питання було вирішено, але попереду було ще багато несподіванок.
О 16:15 ми були на кордоні, а за годину вже задоволені стояли перед польським прикордонником, який єхидно нам сказав, що через Польщу ми можемо тільки перелетіти, адже у нас є планер, а транзит через Польщу заборонений. «Ось якби у вас був дозвіл Польського міністерства спорту…». Найцікавіше, що для фур транзит був дозволений. Повертаючись на територію України, ми запитали наших прикордонників, чому вони нас не попередили. Ті відповіли, що нам не пощастило – треба почекати перезмінки. Михайло все ж вирішив не випробовувати долю і їхати через Угорщину, транзит через яку був дозволений офіційно. 500 км від Ягодину до Лужанки (Берегово). Дощило. Дорога вздовж кордону була не надто придатна для руху з причепом. Пізно ввечері ми зупинилися в готелі на околиці Львова, а вранці поїхали у бік Карпат.
О 13-й годині ми стали в нерухому чергу в Лужанці, до переходу було рукою подати. Тільки о 19-й вечора ми під'їхали до шлагбауму перед Угорським кордоном, і тут почалася гроза. Найбільше ми хвилювалися через те, щоб на нас не впав величезний щит, що коливався від вітру. Довелося стояти довго, адже грозою був знеструмлений прикордонний перехід, і всі безнадійно чекали, доки відновлять електропостачання. Загалом, о 21:40 щасливі, що у нас не відібрали сало – ми опинилися в Угорщині. Щоправда, кілька пачок цигарок у нас все ж відібрали: виявляється, можна було провезти лише по 2 пачки на людину. Митник розіграв цілий спектакль з цього приводу.
В Угорщині платний автобан, тож треба було купити «віньєтку». В Австрії та Німеччині автобани безкоштовні. О 2:30 за угорським часом, тобто вже 2 серпня, ми заселилися в готель в Будапешті, щоб переночувати. О 9-й ранку вирушили до австро-угорського кордону, який пройшли за 15 хвилин. Нас лиш запитали, куди ми їдемо. Далі вже їхали до кордону з Францією, де у німецькому планерному клубі у прикордонному містечку Müllheim на нас чекали М. Кругляков із сином Андрієм. Наступного дня о 9:30 наша подорож продовжилася вже двома автомобілями з причепами.
Ангар (зліва вхід до клубного приміщення та ангару), на аеродромі авіаційного клубу району Markgräflerland
Бар на аеродромі
Ніде на кордонах нас не спитали ані про щеплення, ані про тести. І взагалі мені здалося, що європейці і не думали прищеплюватися – принаймні ті, кого я питала на аеродромі. О 18:40 3 серпня ми проїхали повз величезну ділянку, зайняту сонячними батареями, і в'їхали на аеродром. Там нас зустрів третій учасник чемпіонату від України Олег Ржондковський, який живе в Англії. Він показав нам місце для наших причепів, і ми поїхали до містечка Chambon sur Voueize (Шамбон-сюр-Вуез), приблизно за 15 км від аеродрому, де в кемпінгу заздалегідь орендували місце. Як виявилося, не тільки ми. Чехи та бельгійці стали нашими сусідами на 3 тижні. Це був муніципальний кемпінг, в якому працювали 2 особи: жінка, яка виконувала всю роботу від оформлення постояльців до прибирання, та охоронець.
На аеродромі через Covid проживати було заборонено, тому довелося забронювати кемпінг. На аеродромі ми мали тент, де зазвичай ми проводили трохи часу. Готувались до польотів у ангарі після брифінгу.
На аеродромі 4 серпня розпочалися наші проблеми з реєстрацією. Ми не змогли в Україні застрахувати Янтар-ст. від завдання шкоди 3 особам. За кордоном страхові компанії відмовлялися страхувати український планер, а значить, Михайло не міг брати участь у змаганнях. Якби не француз Джекі, колишній тренер збірної команди Франції, який проживав тоді в Житомирі та був авторитетом для усієї французької планерної спільноти, невідомо, чим би все закінчилося. Але все ж таки отримали страховку, зареєструвалися, пройшли техконтроль. За правилами FAI планерам клубного класу встановлено не лише гандикапи, а й референтну масу, у разі відхилення від якої гандикап може бути збільшений або зменшений. В результаті зважування планера Михайло отримав збільшення гандикапу на 0,08, тобто гандикап – 1,018. Олег – 1,039, замість 1,045. В усіх інших класах планерів на світових та континентальних чемпіонатах FAI гандикапи не враховуються.
Стартовий внесок був досить великий – 900 євро за учасника. Буксирування – 50 євро для клубного класу, 55 – для інших.
Потрібно було брати з собою і буксирувальні троси, які буксирувальники скидали під час заходу на посадку. Тож не обійшлося без «розваги» для помічників – пошуку тросів після закінчення зльотів. М. Кругляков привіз тент і радіостанції з дискретністю частот 8,33 кГц. Щоправда, навіть щоб просто зв'язатися з учасниками до старту, через відсутність антени, іноді доводилося виходити на гору з долинки, де знаходився табір для команд.
У бюлетені було написано, що буде застосовано стартову лінію завдовжки 10 км і фінішне коло радіусом 5 км. Мінімальна висота перетину кола 750 м QNH при висоті аеродрому 420 м AMSL та L-захід на посадку з протилежним фінішу курсом. Це мене дуже здивувало. Зазвичай, за умовами безпеки, найкращим варіантом вважалася посадка «з прямої», тому й призначалася досить невелика мінімальна висота перетину фінішного кола.
На місці все стало ясніше. Аеродром знаходиться в горбистій місцевості, яка загалом знижується на північ і підвищується на південь. Усі поворотні пункти (ППМ), які давалися на Чемпіонаті Світу (ЧС), знаходились північніше від аеродрому, фініш завжди був із півночі, тобто посадка на пагорб. Асфальтова ЗПС 17/35 проходила вздовж східної межі аеродрому, місце для посадки на ґрунт знаходилося у південно-західній частині. Грунт у північно-західній частині був непридатний для посадки, багато буксирувальних коліс було підламано під час викочування планерів від причепів до місця старту.
Організатори вважали, що всі учасники повинні виконувати L-захід на посадку з курсом 350° і сідати на ґрунт, проте дозволили сідати «з прямої» на асфальт. Основний штраф на змаганнях – за низький перетин фінішного кола (майже жодний день не обходився без таких штрафів). Були штрафи і за порушення повітряного простору. Хоча на фото є місце і на схід від смуги, але воно не використовувалося для посадки.
Злітали з асфальту, в основному зі смуги 35. Висота відчеплення 500 м, потім організатори зглянулися і сказали, що за поганої погоди перших відчеплюватимуть на 600 м, решту – на 500 м. У перші дні буксирувальники сильно підвішували планери, поки їх не переконали збільшити швидкість після відриву.
На першому брифінгу сказали, що висота у районі польотів буде обмежена FL65. Враховуючи висоту аеродрому, таке обмеження видалося дивним. Хоча ми дарма хвилювалися. Такої «стратосферної» висоти на змаганнях не було. 10 серпня обмеження щодо висоти зняли, сказали: дивіться на карту. Повітряний простір був складним. У завданні заборонені зони давалися не дуже чітко. Організатори сказали, що неможливо описати всі активні зони – «їх дуже багато».
Джекі вельми дивувався, що для ЧС вибрали такий «безпогодний» – і, як нам здавалося, не дуже планерний – аеродром. Потім таке дивування стало зрозумілим за швидкостями, які показував на «соточці» навіть 15-м клас. Спочатку спортсмени були невдоволені побутовими умовами на аеродромі. Змагальний чат був заповнений скаргами. На жаль, на погоду не було кому скаржитися. Які швидкості, якщо головне було – «вижити»?
Через погоду та організаційні труднощі перед змаганнями потренуватися нашим учасникам практично не вдалося. До речі, в один із тренувальних днів 2 планери зіткнулися в районі аеродрому під час виходу з потоку. Планер стандартного класу взяв участь у змаганнях, а 15-метрового – ні. І фларми не допомогли – мабуть, спочатку йшли паралельно.
Covid все ж таки наклав свої обмеження на чемпіонат: учасників було менше, ніж зазвичай: клуб.клас – 36, станд. – 30, 15-м – 28.
Відкриття відбулося 07.08 о 17-й год. біля мерії міста Монлюсон. Усі команди мали свою форму (деякі – 2 варіанти). М. Гриценко замовив футболки для всієї нашої команди. До нас підійшли кілька українців, які живуть у Франції, і після відкриття вони провели нам екскурсію містом, потім приїжджали вболівати за нас і на аеродром.
Частина І Частина ІІ Частина ІІI
